Запалила свічку, запалила, 
Щоби більше лихо не ходило, 
Хай палає свічка світлом білим, 
Щоб в бабусі серце не боліло… 
Щоби більше не прийшло те горе, 
Хай горять свічки Голодомору. 
Чуєш – душі аж до неба кличуть! 
Хай горять вогненні білі свічі!

Кожен народ має свої традиції, історію, пам’ять. Минуло багато років  від часу тієї страшної трагедії Голодомору 1932-1933 років. Ця тема не може бути байдужою для кожного з нас.

Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя.

 З метою гідного  вшанування пам’яті жертв геноциду українського народу у ЗОШ І-ІІ ст. с.П'ятикори було переглянуто і обговорено фільм.

В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі, люди похилого віку.

Від озвучених та проілюстрованих фактів у багатьох школярів та учителів на очах з’являлися сльози.