З метою відродження національної історичної і духовної культури, шанобливого ставлення до традиційних обрядів та народних звичаїв українського народу  в навчальному  закладі ЗОШ І-ІІ ст.с.П’ятикори   у вересні 2006 року силами педагогічного та учнівського колективів була створена кімната-народознавства ″Світлиця″. Ця кімната  стала  ланкою зв’язку  минулого і сучасного, старшого покоління і молоді. Кожна річ в світлиці є живим віддзеркаленням  родинного, громадського  і суспільного життя наших предків.

Старовинні ікони з сімейного архіву

 

                                                   Ліжко та колиска для немовля

   Тут  можна побачити ті предмети, за допомогою яких українські жінки чесали та пряли нитки. Тут є чоловічий та жіночий українські національні костюми, виготовлені  нашими односельчанами,  кочерги, лопата для хліба. На ослоні лежать рубель і качалка, якими колись прасували одяг. По другий бік на полицях шафи розміщено колекцію давнього посуду. На стінах висять рушники та вишиті картини. Відвідувачі можуть оглянути український жіночий та чоловічий костюми, які передали до музею місцеві жителі. В музеї проводять екскурсії, свята, виховні заходи, уроки української мови та літератури, історії.

          Екскурсія в  музеї

       Хліб – найдорожче багатство!  З метою вивчення історії хліборобства та для того, щоб прививати дітям повагу до людей, які працюють на землі в «Світлиці» був  створений  куточок  хліба. Експонати для нього збиралися завдяки зусиллям педколектива та учнів школи, а також жителів нашого села. У ньому  знаходяться різні   експонати та усні  матеріали присвячені хлібові .

   В школі, за словами В.О.Сухомлинського, в юній душі формується свідомість, набуття обов‘язку, поваги до хліба, до праці. Саме тому  щоб відроджувати національне коріння наше, вчити любові до землі, знайомити школярів з традиціями наших предків, пов‘язаними з хлібом, виховувати шанобливе ставлення до нього, повагу до праці хлібороба  працює цей куточок. В світлиці зібрано  експонати, що знайомлять з історією хліба, походженням зернових культур, значенням хліба для минулих поколінь і в сьогоденні, кухонне начиння  яке використовували господині в давні часи для приготування хліба .

   Древні люди більше 15 тисяч років назад помітили, що коли в землю кинути одну зернину, виросте декілька зернин. Довгий час люди їли зерно в сирому вигляді, потім навчились розтирати його між каменями та змішувати з водою… Про те, коли і де народився хліб, як господарський рік був тісно пов‘язаний з усіма роботами навколо хлібної ниви в Україні, з якою шаною ставились наші предки до хліба, розповідають матеріали  зібрані нашими учнями у рубриці « Історія хліба».

Хліб здавна вважався символом святості, символом радості, щастя, здоров‘я і багатства, вічним символом благополуччя і достатку. Він супроводжує кожного від народження  і  до глибокої         старості. Хліб ушановують як святиню, в народі про нього так і кажуть: "святий хліб". Великим гріхом вважається викинути навіть маленький шматочок. Колись вірили, що на тому світі люди, які без пошани ставилися до хліба, збиратимуть усі викинуті під час земного життя крихти. Залишки хліба віддавали свійським тваринам або спалювали в печі.  Хліб є символом добробуту. Побажання "хліб та сіль" прикликає до родини багатство. Хлібні жертви у давнину приносили хатнім духам, зокрема домовику, духам землі — щоб добрий був урожай, водянику — щоб не топив худоби та людей. Про це розповідають матеріали папки учнів 8 класу «Обрядовий хліб». 

 

Рубрики  "Ціна хліба – життя" і "Хлібне поле війни" – знайомлять з чорними роками голодоморів та війни на нашій землі. 

   Три голоди випали на долю радянського народу. Жоден з них не обійшов своїм мертвим подихом української землі: 4-7 мільйонів голодуючих на півдні України в голодні 1921-22 роки; "закон про п’ять колосків" "батька колгоспників" Сталіна: розстріл або табори не менше десяти років з конфіскацією майна і, як наслідок, - страшний голодомор 1932-1933 років; третій радянський голод в Україні 1946-1947 років, що весною 47-го через страшенні розміри перетворився на голодомор. За хліб українці платили життям.

  

 

        Грамами хліба вимірювались шанси та надії людей вижити і в дні Великої Вітчизняної війни. Які видимі і невидимі драми розігрувались щоденно навколо шматка хліба, адже він був мірилом життя і смерті. Які складні, самі високі і самі ниці почуття клекотіли в чергах, де хліба! Безцінні та безжалісні "грамики" Ленінградського хліба – про них і сьогодні згадуємо з гіркотою та сльозами: 

тирса – 10%, 

паперова потеруха – 25%, 

висівки, макуха – 10%, 

решта - деревна кора і хвоя. 

 

 

           З метою подальшого поліпшення трудового навчання і виховання учнівської молоді, возвеличення ролі хліба і людей ми плануємо продовжити поповнювати куточок хліба  новими експозиціями та дитячими творчими та дослідницькими роботами. 

   В куточку хліба  постійно діє    виставка дитячих малюнків  "Хліб очима дітей", творів  "Хліб моєї Батьківщини",  конкурс фотографій  « Хліб в обрядах моєї сім’ї»